Кому належать вхідні двері?
Zohaib AkhtarПерекладено з англійської. Читати оригінал
Цього року я стежив за головною презентацією Apple на WWDC, а потім майже тиждень читав тексти про неї, чекаючи, що хтось скаже те, що мені під кінець здавалося очевидним. Ніхто не сказав. Тож скажу я.
Apple перестала намагатися створити найкращий ШІ. Натомість вона вирішила володіти місцем, де ШІ зустрічається з вами. Ось справжній сюжет цієї презентації, і щойно ви його побачите, анонси перестають здаватися купою функцій і шикуються за одним рішенням.
Ось чому це важливо. Коли ШІ почне цілий день виконувати для вас справжню роботу, під усім лежатиме одне питання: де ця робота виконується і хто контролює це місце. У чат-застосунку, який ви відкриваєте свідомо? На серверній фермі, що рахує кожен запит? Чи всередині пристрою, який у вас уже є, поруч із вашими файлами, фотографіями й повідомленнями, а хмара підключається лише тоді, коли телефона замало? Apple дев’яносто хвилин вела до цієї останньої відповіді, і зробила це так: орендувала ті частини ШІ, що перетворюються на звичайний товар, а собі залишила єдину, що не перетворюється.
Це видно з того, що вони погодилися орендувати. Нова Siri працює на версії Gemini від Google, за яку Apple платить приблизно мільярд доларів на рік. Для компанії, яка продає себе тим, що сама створює свої чипи і своє програмне забезпечення, платити конкурентові за мозок власного асистента означає піти на разючу поступку. Apple пішла на неї без помітних вагань, бо сама по собі модель стає звичайним товаром. Хто має найкращу модель цього кварталу, той не матиме її в наступному. Немає сенсу марнувати капітал на перегони, які обнуляються кожні кілька місяців.
Те саме видно й у хмарі. Система Apple «Private Cloud Compute» обробляє запити, надто важкі для вашого телефона. Раніше вона працювала лише на власних чипах Apple у власних дата-центрах Apple. На WWDC Apple заявила, що тепер вона працює також на чипах Nvidia в дата-центрах Google. На перший погляд це звучить так, ніби Apple віддає чутливу частину, ту, що торкається ваших даних. Насправді все навпаки.
Apple влаштувала все так, що зберігає криптографічний контроль над цим обладнанням, хоча ним володіє Google, аж до публічного, захищеного від непомітних підробок реєстру кожної машини в парку, а програмне забезпечення відкрите для перевірки зовнішніми дослідниками. Apple орендує дата-центр. Ключі Apple залишає собі. Ви й далі довіряєте Apple, а не Google.
А ще є частина, про яку майже ніхто не писав, і саме вона найважливіша, якщо ви створюєте програмне забезпечення. Це фреймворк App Intents, і Apple щойно зробила його обов’язковим для кожного застосунку, який хоче працювати з новою Siri. Через App Intents застосунок повідомляє операційній системі, що в ньому є і що він уміє робити. У старому світі ви відкривали застосунок, дивилися на його екран і самі натискали кнопки. У світі, який будує Apple, ви просите систему, і система сама сягає всередину застосунку й робить усе за вас. Застосунок стає тим, чим може керувати операційна система. Apple двадцять років навчала кожну компанію на землі створювати застосунки. Тепер вона навчає операційну систему керувати застосунком замість вас. Надто далеко зайти вона не може, бо їй досі потрібні App Store і розробники, які його наповнюють, тож застосунки залишаються застосунками. Але вони мусять стати зрозумілими для системи, інакше система не зможе ними користуватися, а застосунок, яким система не може користуватися, скоро стане невидимим.
Складіть три частини докупи. Apple орендувала модель. Apple орендувала хмару. Apple залишила собі інтерфейс, дозволи, дані на пристрої і довіру людини, яка його тримає в руках. Вона віддала частини, що дешевшають, і втримала ту, якої стає дедалі менше.
Я помічаю цю закономірність, бо створюю клінічний ШІ в медицині, де той самий закон діє жорстоко й очевидно. Більшість клінічних моделей губить не те, що вони дурні. А те, що їм не можна довіряти на новому місці. Модель, навчена в одній лікарні, стикається з даними іншої лікарні й розсипається. Інтелект був справжній, і це не мало значення, бо те, що вирішує, чи дозволять ШІ виконувати справжню роботу, ніколи не було самим лише інтелектом. Це інтелект, плюс дані, до яких він має доступ, плюс довіра, щоб дозволити йому діяти за вас. Модель необхідна, але її аж ніяк не достатньо. Схоже, Apple дійшла того самого висновку щодо споживчого ШІ і будувала достатню частину, орендуючи необхідну.
Саме тому звичний спосіб оцінювати перегони ШІ скоро почне вводити вас в оману. Рейтинг вимірює не те. У цій галузі є два справжні вузькі місця. Перше: сирі обчислювальні потужності, тобто чипи, дата-центри й енергія, і ними здебільшого володіє одна компанія, яка надзвичайно добре на цьому заробляє. Друге: довірена поверхня, місце, де ШІ насправді зустрічається з людиною, бачить її контекст і отримує дозвіл діяти. Про друге майже ніхто не говорить, і саме його Apple щойно цілу презентацію намагалася захопити. Якщо майбутнє ШІ здебільшого за більшими моделями в більших хмарах, власник обчислювальних потужностей і далі виграватиме. Якщо ж більша частина ШІ, яким справді користуються звичайні люди, працює через пристрій у їхній кишені, то пристрій стає стандартом, а гігантські хмари перетворюються на вузьких спеціалістів, до яких він звертається лише по складну роботу.
Apple ще не досягла мети. Модель позичена. Довіру доводиться щодня завойовувати знову, а втратити її можна за тиждень. Але план тепер зрозумілий, так само як Apple хоче, щоб був зрозумілий кожен застосунок. Тож наступного разу, коли прочитаєте, що якась лабораторія оприлюднила нову найкращу модель, візьміть це до уваги, але знайте: вирішує не це. Те, що вирішує, тихіше. Чий пристрій, чия операційна система, чиї вхідні двері, крізь які пройде мільярд людей, коли нарешті дозволить ШІ торкнутися своєї справжньої роботи? Це остання миля ШІ. Вона збудована з довіри. І Apple щойно сказала нам, що збирається нею володіти. ((Z))