Гравітація в усій красі
Перекладено з англійської. Читати оригінал

Я не з тих, хто шукає адреналіну. Я люблю безпеку, і мене зовсім не приваблює ідея робити щось, де життя залежить від того, чи витримає страхувальний трос. «Навіщо мені взагалі стрибати?» Я боюся висоти й глибини. Мені незатишно у воді, і в небі так само.
Десь глибоко в кожному з нас живе бажання зустрітися зі своїми страхами, а потім їх подолати. Мій інстинктивний страх зробити щось божевільне нікуди не дівається, але я також знаю, що якщо зумію через нього прорватися, мені сподобається. Звісно, якщо наприкінці я буду живий!
Свій перший стрибок я робив у тандемі, тобто був пристебнутий до професіонала. Так вільне падіння триває довше, ніж у стрибку з примусовим розкриттям (45 секунд проти приблизно 15). Це було захопливо й змусило мене вийти із зони комфорту. Вибирав не я, але я й не надто над цим замислювався. Я знав, що хай там що, задню не дам.
Я зрозумів, що щоразу, коли підписую відмову від претензій, мене не полишає відчуття, ніби я роблю щось не так. Але це дратує менше, ніж пошук правильної відповіді на запитання «Страшно?». Звісно, страшно будь-якій нормальній людині. Це як спитати «Як ви?» пацієнта в реанімації,...... звісно, справи в нього «не» дуже, інакше він не лежав би в реанімації. А от зі стрибком із літака, як на мене, усе просто: щойно ви в літаку, дороги назад уже немає. Панікувати безглуздо, і дуже скоро мозок теж здається.... ви нічого не відчуваєте.
Після стрибка вже ні про що думати, лишається дати гравітації зробити свою справу. А свою справу вона робить чудово. Ви падаєте швидко; ДУЖЕ швидко, але цього не відчуваєте. Це ваша гранична швидкість падіння, близько 200 км/год. Керувати нею неможливо, а потік повітря змінює форму щік. Обличчя просто зникає (ну, зовсім-зовсім). Ви просто приймаєте пекуче повітря й кров, що б’є у скронях...... і вчитеся ширяти.
Звісно, жодні слова не передадуть це відчуття. Воно справді зовсім нове. Ви бачите світ під зовсім іншим кутом, і важко повірити, що все це насправді. У вас є тільки усмішка й краєвид, від якого перехоплює подих. Ця найдовша (і водночас найкоротша) мить життя триває, доки не розкриється парашут і неймовірно сильно не притримає вас у повітрі. Тягнете ліву стропу керування, щоб розвернутися ліворуч, праву, щоб праворуч, обидві різко вниз, щоб зупинитися. Так, ви летите, пливете, ширяєте небом, і це найдивовижніше відчуття свободи. Тепер ви дихаєте нормально, бо знаєте, що з вами все гаразд.......а потім настає тиша.
Ці кілька секунд стають вашою свободою. Вона п’янить, і її вистачає, щоб запаморочити голову. ((Z))