ZohaibAkhtar

Тексти

Поділитися

Етика в Kellogg

Перекладено з англійської. Читати оригінал

Найбільше внутрішніх суперечностей із усіх курсів EMBA в мене викликала етика, бо через неї мені стало незатишно так, як я не очікував.

Я вже вивчав етику (у медицині, у громадському здоров’ї, у післядипломних програмах), і всі ті курси чудово вчили принципів: що правильно, що ні і як керувати доброчесно. Усе це мало допомогти мені зрозуміти, що означає бути етичним лідером.

Курс професорки Мар’ям Кучакі у Kellogg похитнув цю впевненість. Він змусив мене подивитися на те, як я думаю про саму етику, і побачити, наскільки те, що я вважав «етичним», насправді було історією, яку я розповів собі, щоб спокійно жити зі своїми рішеннями.

Цей дискомфорт підштовхнув мене зануритися в її дослідження. Професорка Кучакі викладає менеджмент і організації в Kellogg і належить до провідних дослідників поведінкової етики; постдокторантуру вона проходила в Edmond J. Safra Center for Ethics у Гарварді. Її праці показують, як звичайні ситуативні чинники, як-от культура, стимули, розподіл влади і навіть така дрібниця, як час доби, можуть формувати наш моральний вибір, часто сильніше, ніж ми усвідомлюємо.

Етика в неї зовсім не абстрактна філософія. Кучакі розглядає її як поведінкову практику, яку формує створене нами середовище, і нагадує лідерам, що частина їхньої роботи полягає в тому, щоб вибудовувати таке середовище, де чинити правильно стає легше і їм самим, і іншим.

Схоже, я плутав «бути етичним» із «почуватися етичним». Нам подобається вірити, що добрих намірів досить. Але часто простір між тим, що ми збираємося зробити, і тим, що робимо насправді, непомітно заповнює самовиправдання. Мозок якось переконує нас, що наш вибір правильний, щоб ми могли з ним жити.

Це змусило мене поставити глибші запитання......... навіщо взагалі намагатися бути етичним? Якщо майже все можна раціоналізувати, що насправді означає бути добрим..... і хто вирішує, що таке «добре»?

І, борючись із цим, я навіть замислився, чи має етика хоч якесь справжнє підґрунтя...... чи ми її просто вигадали?

Можливо, тому на її курсі й було так незатишно: він показав, що моє відчуття власної «доброти» насправді крихке й, найімовірніше, ситуативне. І якщо я міг хибно це розуміти після стількох років вивчення етики, то, мабуть, так само помиляються й багато інших.

Я впізнаю знайому напругу: багатьом із нас хочеться універсального, незмінного визначення «доброго», але те, що ми називаємо мораллю, часто виростає з нашої природи соціальних істот, її формують співпраця, спільні потреби й середовище, яке ми будуємо.

Схоже, «етика» зрештою виявляється постійними перемовинами між тим, ким ми себе вважаємо, і обставинами, які формують наш вибір.

Я ділюся цим, бо, як на мене, вивчення етики часто наштовхується на насторожений опір. Ми опираємося, бо вона розхитує наші переконання й змушує ставити під сумнів самих себе........... і через цей дискомфорт тема здається такою делікатною.

Але саме цей опір робить її цінною. Саме таке самоусвідомлення часто й відрізняє просту віру в те, що ми чинимо етично, -ВІД- справжнього створення умов, у яких і ми, і інші можемо чинити правильно. ((Z))